Важке минуле не вирок:

Дякую Тетяні Подольській за дуже важливий і інформативний вебінар про травму.
Найголовніше, що стало для мене відкриттям - це те, що повільність в цьому процесі і повага до неї найголовніше. Також на вебінарі ми робили вправу на тіло, і як завжди з результатом.
Дякую Танюша за знання і вміння їх доносити.

Я хочу начать свой мини-рассказ о работе с Таней с мысли о том, что мне в жизни очень повезло. В силу разных обстоятельств и уже с возможностью посмотреть на это более целостно, я скажу, что совсем еще пару лет назад, я себя не очень и знала, не очень выбирала, была склонна к тревожным зависимым отношениям, я не знаю даже на какое место я себя ставила, если речь шла особенно о чувствах вины или стыда перед кем-то. Я много страдала, потому что мне казалось, что я многое не получаю и не знаю, где это взять. Это было о доверии, о любви, об искренности, о радости.. в общем, во мне была дыра, через которую рассеивались в никуда даже самые большие радости, жизнь и ее восприятие искажались.
И однажды мне повезло. Потому что я встретила Таню. И это не просто про психотерапию, а про человека с прекрасными ценностями, красивую, мудрую женщину, друга.. и вот сейчас, спустя почти 3 года нашей работы, я могу сказать следующее: я чувствую, что я выросла, я чувствую, что я выросла в любви, поддержке и принятии, я чувствую, как мой фундамент жизни - это сегодня радость, доверие, любовь, забота, искренность, счастье, в конце концов, и все это больше никуда не девается. Оно всегда со мной. И какую роль сыграла в этом Таня. Все то, что я пишу чуть выше, я обрела в колоссальной человеческой, доброй, искренней обстановке, поддержке и работе с Таней! Это опять же, не только про мастерство и талант или призвание быть хорошим психологом, это про исключительность Тани, как человека, про ее собственные смыслы и большое сердце. Поэтому я и говорю, что мне повезло! Я желаю, чтобы такая встреча случилась с вами! Та встреча, которая изменит жизнь - с Таней, а затем и важная встреча с собой.

С любовью,
Лолита

Первый раз я почувствовала себя увиденной и услышанной именно на сессии с Таней, когда начала открываться, говорить про детство, то чего никогда не озвучивала и о том, что приносило больше всего стыда. Она создает невероятную среду безопасности и принятия, дает опору пока ее совсем нету внутри. Я чувствую вкус к жизни и интерес исследовать себя вместо прошлой внутренней ругани за «неправильные» действия .

В мене було, мабуть, непросте дитинство з татом алкоголіком і мамою для якої я була помилкою і нелюбимою дитиною, постійні сварки, бійки, крики… Дитинство без обіймів і без любові і намагання все життя знайти ту любов в чоловіках, стати нарешті тією ідеальною, яку зможе хоч хтось полюбити. В якийсь момент стало настільки важко від цієї зацикленності на пошуку любові, на «випрошуванні» цієї любові від чоловіків, що я вирішила проходити індивідуальну терапію. І це одне з найкращого, що сталося в моєму житті. Тому що тут я буквально вчуся з нуля якимось базовим здавалося би речам і яким я самостійно, на жаль, за все своє життя так і не змогла навчитися:

- що я маю право вибирати, в т.ч. людей в моєму житті, а не завжди погоджуватися коли людина обирає мене;

- що я маю право казати ні, навіть тоді, коли мені щось пропонує близька і хороша людина, але я цього не хочу;

- що я маю право передумати і змінити своє рішення;

- що я маю право бути незадоволеною і озвучити це;

- що мої бажання також важливі;

- що я маю право не підлаштовуватися;

- що я маю право помилятися і моя помилка - це не кінець світу і моє життя набагато більше;

- що мене можна любити саме таку якою я є, а не лише ту ідеальну якою я прагнула бути;

- що не все залежить від мене, і не все погане стається через мене;

- що в моєму житті є багато хорошого і що в цьому і моя заслуга, а не просто пощастило;

- що мене можна любити і ще так багато що… і все це ніби створює якусь опору в мені і я вже не впадаю в паніку через елементарну помилку, не виню себе через все підряд, а бачу те хороше що є в моєму житті, а його виявляється так багато.

І може здатися, що це все такі прості речі, а для мене вони кардинально нові, такі непрості, такі важливі і такі неочевидні до терапії. Таня, я безмежно вдячна за цю допомогу, за постійну підтримку, за легкість, абсолютне якесь прийняття мене такою якою я є, за можливість з першої ж консультації накінець-то не підлаштовуватися, не думати а що ж треба сказати, а просто плакати і розповісти, що мені просто важко, дчкую за мої усвідомлення і зміни, за те що зараз в моєму житті так багато мого життя і за віру, бо моєї віри поки недостатньо.

Кажется, самое страшное было начать кому то говорить о том, что происходило в детстве. Но спустя время я поняла, что самое лучшее решение было именно начать говорить именно с психологом. 29 апреля будет ровно 2 года как я работаю с Татьяной. За эти 2 года чувствую колоссальную разницу между тем как я мыслила и ощущала себя и свое тело, перед тем как начала работать над собой с Татьяной.

Танюша, я очень благодарна тебе за этот год. Регулярная терапия с тобой - лучшее, как я могла о себе позаботиться.
Я научилась замечать и проживать свои чувства. Получила огромную поддержку в трудные моменты. Опыт того самого безусловного принятия, и ощущения, что со мной всё ок. С твоей помощью я научилась выстраивать границы, быть нежнее и заботливее к самой себе.
Мы проделали огромную работу над сепарацией от мамы, и я теперь я могу выдерживать ее эмоции и отделять их от своих.
Терапия точно поделила мою жизнь на до/после и я рада, что прохожу этот путь с тобой! ❤️